Кіновиробництво в Україні у перше півстоліття свого розвитку (1896-1945)

Abstract

Кінематограф стоїть на одному рівні з великими відкриттями XIX і XX століть – електрикою, телеграфом, телефоном, радіо, які розширили владу людини над простором і часом. Він з’явився, коли людство вже досягло високого рівня наукової і технічної зрілості та навчилося створювати доволі складні й точні прилади. З моменту свого народження кінематограф став символом технічного прогресу людства, абсолютно новим, небаченим досі явищем, а тому за-воював раз і назавжди величезну популярність серед усіх прошарків су-спільства. Кіно стало уособленням доби модернізації: не просто мистецтво, а мистецтво-індустрія, виробниче мистецтво, високотехнологічне мистецтво. Український письменник-авангардист Валер’ян Поліщук (1897–1937) називав кіно мистецтвом-дитиною великого індустріалізованого міста: «Колби і реторти хемічної лабораторії – ось де вариться це нове мистецтво, наше мистецтво, наша дитина, що зросла на наших очах, як велетень». Мета роботи полягає у комплексному вивченні особливостей зародження, становлення та розвитку українського кіновиробництва про-тягом першого півстоліття його розвитку (1896–1945 роки).