Принципи реабілітації хворих на гіпертонічну хворобу із ознаками постійної непрацездатності

Abstract

Гіпертонічна хвороба (ГХ) – найбільш розповсюджене неінфекційне захворювання людини. За даними офіційної статистики ГХ зареєстрована у понад 12 млн. мешканців України і ще у 0,2 млн. осіб діагностовані вторинні гіпертензії. Кожного року більше ніж 4 тис. мешканців України визнаються інвалідами внаслідок цього захворювання. Артеріальна гіпертензія (АГ) – основний фактор ризику ішемічної хвороби серця (ІХС), інфаркту міокарда, мозкового інсульту, які в сукупності дають 88,6% загальної смертності від хвороб системи кровообігу (ХСК). Серед осіб з підвищеним артеріальним тиском (АТ) смертність майже вдвічі вища, ніж серед осіб з нормальним АТ. Створюються нові антигіпертензивні лікарські засоби, що отримують визнання кардіологів і через короткий проміжок часу займають своє місце в клінічній практиці. Застосування нових методів функціональної діагностики відкрило широкі перспективи щодо поглибленого вивчення функціонального стану організму, структури патологічного й компенсаторного процесів, оцінки якості регулювання та адаптаційних можливостей організму, і, нарешті, побудови теорії медико-соціальної експертизи і обгрунтування її функціонального напрямку. Сучасні можливості фармакотерапії АГ відкривають нові горизонти щодо реабілітаційних можливостей даного контингенту інвалідів. Мета дослідження – науково обґрунтувати і удосконалити реабілітацію інвалідів внаслідок гіпертонічної хвороби.