Таємна доповідь М. С. Хрущова на XX з’їзді партії. Критика культу особи та політика центру

Abstract

Актуальність обраної теми дослідження обумовлена тим, що в умовах перегляду сучасною історичною наукою спадщини радянських істориків, системної критики раніше позитивно оцінених процесів та визначення ролі хрущовських реформ в суспільно-політичному житті УРСР, праця на таку тему є актуальною і дозволяє по новому поглянути на світову та вітчизняну історію. Особливу увагу до себе привертають 50 – ті роки ХХ ст. у СРСР. Смерть Сталіна і боротьба за спадщину між його найближчим оточенням сприяла ряду суттєвих змін в історії цієї країни. Ці зміни безпосередньо вплинули на історію України, тому як ніколи важливо дати їм адекватну наукову оцінку та визначити їхні наслідки на суспільно-політичне життя. Піком на шляху до змін вважається ХХ з’їзд КПРС та таємна доповідь Микити Хрущова, у якій він наважився відкрито говорити про негативні процеси, котрі відбувалися за наказами покійного Йосипа Сталіна. Однак, варто зазначити, що з’їзд був у певній мірі лицемірним, оскільки всі біди звалили тільки на покійника, тоді як сотні виконавців його волі, в тому числі Микита Хрущов, залишилися безкарними за скоєні ними злочини. Особливо важливим є питання реабілітацій незаконно засуджених та поверненні чесних імен діячам, які потрапили під репресії. З огляду на такий широкий спектр питань, що потребують перегляду, дослідження цієї теми є актуальним. Мета роботи полягає у тому щоб на основі об’єктивного аналізу джерел з’ясувати причини таємної промови Микити Хрущова на ХХ з’їзді КПРС та перебіг десталінізації і політичної реабілітації після критики сформованого культу вождя та незаконних репресій органів НКВС.