Основні форми опору тоталітарному режиму в Чехословаччині після “Празької весни” (70 – 80-ті рр. XX ст.)

Abstract

Події “Празької весни” 1968 р. стали одним із найдраматичніших епізодів епохи соціалізму в Чехословаччині. Реформаторський процес, який з ентузіазмом був підтриманий суспільством, через вісім місяців після його початку було придушено військовими підрозділами збройних сил СРСР і країн Огранізації Варшавського договору. Події в Чехословаччині показали кризу зовнішньої політики СРСР, неготовність вищого політичного керівництва країни до вирішення нестандартних ситуацій та до оновлення комуністичних партій Східної Європи. Актуальність порушеної в роботі проблеми антитоталітарних рухів у Чехословаччині періоду 1970 – 1980-х рр. зумовлена необхідністю по-новому оцінити суспільно-політичне життя країни досліджуваного періоду. Тим більше, що в історіографії традиційно найбільша увага приділяється власне подіям “Празької весни” і значно менша – позиції суспільства в умовах режиму “нормалізації”. Окрім того, вагомий науковий інтерес становлять ті зміни, які відбулися у суспільно-політичній свідомості чехословацького населення, адже саме від її якісної еволюції залежав успіх повернення країни до демократичного розвитку. Об’єктом дослідження є Чехословаччина періоду 70 – 80-х рр. XX ст. Предмет дослідження – форми опору тоталітарному режиму в Чехословаччині після “Празької весни” 1968 р. Мета дипломної роботи бакалавра полягає у всебічному дослідженні комплексу форм опору тоталітарному режиму в Чехословаччині упродовж 1970 – 1980-х рр.