Реформування аграрних відносин у Китаї (80-ті рр. XX - початок XXI ст.)

Abstract

Китай є найбільшою країною світу за чисельністю населення і третьою за розмірами території. В останні 40 років він показує надзвичайно високі темпи економічного розвитку й стрімко наближається до найпотужніших держав, помітно зросла також його геополітична вага. Є підстава вважати, що вже у найближчі десятиліття КНР перетвориться на один з визначальних факторів розвитку світової економіки. Саме тому в останні роки до Китаю прикута увага істориків, економістів, політиків різних країн світу; всі вони вивчають витоки, сутність та результати реформ “чотирьох модернізацій”: в сільському господарстві, промисловості, науці та військовій сфері. Китай співпрацює з Україною в галузі сільськогосподарського машинобудування. Так, в 2000 р. успішно було проведено польові випробування нового кукурудзозбирального комбайну “Херсонець-200”. Це відкрило шлях для створення спільного виробництва в м. Гаочен (Китай) [8, с. 2]. Українські економісти та політики можуть почерпнути багато цікавих і корисних ідей з китайського досвіду в сфері реформування АПК (кооперування в рослинництві та тваринництві, створення невеликих підприємств по переробці сировини на місцях, елементи сімейного підряду в умовах становлення господарств фермерського типу в добу незалежності). Мета роботи – дослідити витоки, хід та результати реформування сільського господарства КНР, вплив цього процесу на зміни в структурі та якості життя китайського села.