dc.description.abstract |
Середньовічна Франція, як і інші країни Європи, перед початком централізації пройшла досить довгий період політичної роздробленості, що супроводжувався ослабленням королівської влади. Актуальність даної теми полягає в тому, що у французькій політиці і суспільстві домінували дві конфліктуючі тенденції. З одного боку, існує багатовікова тенденція до централізації, яка почалась при французьких монархів і завершилась Французькою революцією і Першою наполеонівською імперією. З іншого боку, як показали такі історики, як Фернан Бродель, існує величезна різноманітність Франції з її різноманітнісю клімату, ландшафтів, регіональних кухонь і, історично, політичних, соціальних і економічних систем. Що «шестикутник», як Франція була названа в зв’язку з його остаточною формою, мав свого роду природну єдність, ця різноманітність є результатом тривалого процесу поступового накопичення територій між Атлантикою та Середземним морем. Як казав, генерал де Голль: «Ви можете об’єднати французів тільки через страх. Неможливо зібрати країну, в якій є більше 365 видів сиру». Дійсно, централізація народилась почасти від завоювань, а почасти зі страху. Це була спроба правлячої еліти країни відповісти на питання: як вони можуть домінувати і утримувати під контролем таку величезну і диверсифіковану країну. Мета - виявлення впливу Столітньої війни на розвиток історичного процесу у Франції в XIV-XV століттях. |
uk_UA |