Методика укріплення і дублювання з'єднаного з частин живописного полотна ХІХ ст. (з фондів К-ПДІМЗ)

Abstract

У музейних та приватних колекціях України зберігається значна кількість станкових творів, основа яких складається з кількох з’єднаних шматків полотна. Це можуть бути як авторські композитні структури, спричинені обмеженою шириною історичних тканин, так і результат пізніших реставраційних втручань, коли втрачені ділянки доповнювалися новими фрагментами. Зони з’єднань створюють специфічні проблеми для консервації. Саме тут концентруються механічні напруження, виникають деформації й відшарування живописного шару, що потребує розробки диференційованих підходів до їхнього зміцнення та стабілізації. Мета дослідження полягає у систематизації теоретичних знань і практичного досвіду реставрації живописних полотен, з’єднаних з частин, виявленні специфічних проблем їхньої консервації та розробці рекомендацій щодо диференційованих підходів до різних типів композитних структур.