Аннотации:
Українсько-турецькі відносини в добу гетьманування П. Дорошенка є недостатньо вивченим в історіографії. Починаючи з XІХ століття дослідниками неодноразово зверталася увага на окремі аспекти їх розвитку, але пріоритетом для вивчення були відносини Української держави з Річчю Посполитою і Московським Царством. Тому до сьогодні немає жодної монографічної роботи присвяченої про турецькій діяльності П. Дорошенка. На сьогодні ми маємо вкрай обмежену джерельну базу вивчення обраної проблеми, оскільки значна частина документів була втрачена в ході воєнних дій. Зі здобуттям нашою країною незалежності, а також налагодженням дипломатичного співробітництва з Турецькою республікою, розширилися можливості дослідження тюркських джерел, які здатні заповнити «білі плями» в історії відносин між країнами. Через заідеологізовану, польською і російською історіографією, інтерпретацію українсько-турецьких відносин за П. Дорошенка, політику якого трактували як «зраду», спотворюється загальна картина української революції XVIІ століття. Адже головною метою гетьмана було об’єднання і виборення незалежності для козацької України. Висвітлення подій і процесів, що відбувалися в цей період в державах допоможе нам глибше зрозуміти мотиви зближення та розвитку відносин між країнами. Через недостатнє вивчення теми турецько-українських відносин у науковій літературі в університетських та шкільних навчальних планах вивчення українсько-турецьких відносин впродовж гетьманування П. Дорошенка обмежене окремими їх аспектами, що зумовлює прогалини в знаннях учнів. Об’єктом дослідження є історія зовнішньої політики українського уряду у період революції (1648-1676 рр.) Предметом дослідження є становлення і розвиток українсько-турецьких відносин в період 1665-1676 років. Хронологічні межі охоплюють період 1665-1676 років. Нижня хронологічна межа зумовлена початком гетьманування П. Дорошенка. Оскільки переговори між останнім і кримським ханом розпочалися до влітку 1665 року, й були спрямовані на усунення від влади правобережного гетьмана С. Опари. Тому в цьому випадку доречно розпочати хронологічні межі дослідження з гетьманування С. Опари (червень-серпень 1665 р.), після ув’язнення котрого розпочалося володарем булави став П. Дорошенко. Верхня хронологічна межа завершується 1676 роком, часом коли гетьман зрікся булави, що ознаменувало закінчення Національної революції XVII ст. Географічні межі охоплюють територію козацької України та європейської частини Османської імперії.
