Аннотации:
Підбиття підсумків двадцятирічного періоду розвитку нашої держави приводить до розуміння історичної обумовленості багатьох сучасних проблем, найважливіші серед яких – повільні темпи формування загальноукраїнської політичної культури, протиборство регіональних еліт. Відтак необхідно з позицій об’єктивності та історизму розглянути ті періоди історії України, коли була реальністю взаємодія громадян – робітників, інтелігенції, громадських та політичних організацій. Унікальний досвід такої співпраці наш народ набув на завершальному етапі існування УРСР, коли національно-патріотичні боролися за державну незалежність, коли поглиблювалися й міцніли контакти лідерів громадського руху, з одного боку, та опозиційних політичних партій (передусім Народного руху України), – з іншого. Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі наявної джерельної бази і здобутків радянської та сучасної історіографії розкрити особливості суспільних процесів у подільському краї в умовах реалізації політики «перебудови».
