Аннотации:
Західноєвропейські теоретики і політики в XIX – на початку ХХ ст. розділяли війни на “справедливі” і “несправедливі”. “Справедливі” війни співвідносилися з територіальним прогресом “культури” і “цивілізації”. І навпаки, “несправедливі” війни “дикунів” не проектувалися на прогресивну зміну простору. Наукові тези німецьких вчених набували відверто політичного змісту, що дозволяло виправдати тогочасну політику держави. Загалом слід зазначити, що Німеччина значно пізніше від багатьох європейських держав – в середині 80-х рр. ХІХ ст. – стала на шлях здійснення офіційної колоніальної політики. Проте рушійні сили німецького експансіонізму почали формуватися ще задовго до утворення Німецької імперії. У цілому проблемам німецького пангерманізму присвячено чимало різноманітних наукових праць, у тому числі фахових історичних монографій і статей. Проте в більшості з них тільки опосередковано висвітлюються діяльність, роль, значення і місце ідеології пангерманістського руху. Метою дослідження є характеристика причин, факторів, змісту і наслідків виникнення ідеології пангерманізму, аналіз особливостей її розвитку у “вільгельмівську епоху”.
