Abstract:
Спеціально організована рухова активність людини, що є специфічною формою її діяльності, сприяє вдосконаленню організму. За допомогою рухової діяльності здійснюється взаємодія організму з навколишнім середовищем та відбувається пристосування до його умов. Тренований до фізичних навантажень організм стає більш стійким до умов середовища, а також характеризується специфічними особливостями функціонування окремих фізіологічних систем як у спокої, так і під час навантаження. Сьогодні програмно-нормативна основа фізичного виховання в школі, в першу чергу її нормативний компонент, встановлений без урахування взаємозв’язків між показниками розвитку головних компонентів моторики та стану соматичного здоров’я. За останні роки з’явилося декілька наукових праць, присвячених розробці нормативів фізичної підготовленості підлітків. Всі вони відрізняються запропонованими нормативами, оскільки дослідження проводились у різних регіонах України та з використанням різних методологій. Бальна система оцінки показників фізичної підготовленості надана в діапазоні від 5 до 20 балів. Тільки у деяких роботах визначались належні норми цих показників відносно високого рівня фізичного стану для дівчаток 11-12 років. Це вказує на те, що проблема вдосконалення тестів та нормативів фізичної підготовленості школярів потребує вивчення показників фізичного стану дітей, визначення особливостей їх взаємозв’язків з компонентами моторики та їх урахування під час модифікації існуючих моделей. Зазначене положення обумовлює актуальність нашого дослідження. Мета дослідження –– визначити педагогічні умови поліпшення фізичного стану учнів СМГ за допомогою занять фізичними вправами під час навчання в основній школі.
