Abstract:
Кінець XX ст. ознаменувався бурхливим розвитком спорту. В цьому процесі рушійною силою виступив олімпійський рух, популярність якого продовжує неухильно зростати. Розвиток спорту, як відзначають провідні фахівці Верхошанський Ю. В., Міщенко B. C., Булатова М. М., Платонов В. М., супроводиться загостренням спортивної конкуренції на змаганнях різного рангу і, в першу чергу, на чемпіонатах світу і Олімпійських іграх. Жорстка спортивна конкуренція стимулює зростання світових і національних рекордів, що, у свою чергу, висуває нові, більш високі вимоги до спортсменів, тренерів, науковців і організаторів спорту. Ці вимоги сприяють підвищенню ефективності навчально-тренувального процесу і змагальної діяльності спортсменів. В дослідженні зроблена спроба удосконалити методологію кількісного визначення моделей тактичної поведінки гравців в умовах змагальної діяльності і спеціальної фізичної підготовленості як мети управління підготовкою футболістів. Реалізація цієї мети вимагала обґрунтовування об'єктивних кількісних критеріїв оцінки техніко-тактичної майстерності і фізичної підготовленості гравців. Таким чином, важливе значення теоретико-методичних основ комплексного контролю в дитячо-юнацькому футболі та недостатність його вивчення зумовило актуальність проведення наукового дослідження. Об'єкт дослідження – навчально-тренувальний процес юних футболістів, учнів ДЮСШ. Предмет дослідження – теоретико-методичне обґрунтування комплексного контролю в тренувальному процесі 10–16 річних футболістів різного рівня підготовленості та ігрового амплуа. Мета дослідження: проаналізувати зміст комплексного контролю юних футболістів у вітчизняній та зарубіжній літературі для оцінки стану різновидів підготовленості з урахуванням їх вікових особливостей та кваліфікації.
