Аннотации:
Одним з найважливіших аспектів в політичному дискурсі на даний момент є вказівка на національну ідентичність. Це пов’язано з процесом глобалізації, у рамках якого спостерігаються дві протилежні тенденції: уніфікація культури і прагнення до національної ідентичності і збереження своєї самобутності. Дані тенденції особливо чітко проявляються у державах, де співіснують різні національно-культурні групи. До таких держав належить Велика Британія, яка до того ж знаходиться у досить невизначеній ситуації пов’язаній з Брекзитом. Актуальність роботи полягає в тому, що в рамках характерної для сучасної лінгвістики антропоцентричної парадигми особливу важливість набуває дослідження функціонування мови в різних типах дискурсу та його різновидах. При подібному підході в центрі уваги опиняються не тільки власне мовні властивості, але також і різноманітні екстралінгвальні фактори (соціокультурні, політичні, історичні, психологічні та ін.), які впливають на процес комунікації. Саме тому особливий інтерес представляє вивчення різних типів дискурсу і політичного дискурсу зокрема. Це пов’язано з тим, що саме політичний дискурс найшвидше реагує на значні соціальні зміни. Метою розвідки є з’ясування типових тактик реалізації комунікативних стратегій репрезентації національної ідентичності у політичному дискурсі Великої Британії.
