Аннотации:
Героїзм внутрішній є наступною ланкою в розвиткові категорії героїчного. Найкраще героїзм такого характеру втілила західноєвропейська, американська та латиноамериканська художня література ХХ століття. Літературні твори ХХ століття – особливо ті, що відносяться до так званої “інтелектуальної прози”, – є художнім відбиттям філософської думки, а іноді і чистою філософією. Літературознавство – як і все мистецтвознавство ХХ століття – по суті є філософським, і ця єдність дозволяє по-новому подивитися на ряд суспільних проблем. Філософія сьогодні продовжує вивчати ці проблеми, серед яких дуже тривожними залишаються відчуження людини, деконструкція світу й усвідомлення людиною абсурдності та нестабільності свого буття. Також виникає потреба сучасного суспільства в усвідомленні нових цінностей епохи, у формуванні нового ідеалу “героїчної особистості” в зв’язку із руйнуванням усталених норм, загальноприйнятих цінностей. Метою дослідження є розкриття проблеми героїчної особистості у творах Ернеста Гемінґвея «Прощавай, зброє», «Мати і не мати», «По кому подзвін» та «Старий і море».
