Abstract:
Однією з особливостей англійської постмодерністської літератури кінця XX століття є діалог з культурною спадщиною попередніх епох і, зокрема, з вікторіанською культурою і літературою. Міфологізоване поняття «вікторіанства» в свідомості сучасного англійця, який ідеалізує його з відчуття ностальгії, туги за минулою могутністю Великобританії і який схиляється перед його естетичними досягненнями, привела до того, що вікторіанська література стала величезним прецедентним текстом для творчості сучасних англійських письменників. Актуальність теми даного дослідження пов'язана з тим, що вивчення надтекстових утворень, що складаються навколо топонімів та антропонімів високої культурної значущості (московський, петербурзький, сибірський, кримський, уральський, а також пушкінський, гамлетівський, діккенсівський тексти), представляє в даний час великий науковий інтерес. Мета дослідження – визначити місце неовікторіанського роману в сучасній англійській літературі та простежити як, на яких рівнях і за допомогою яких художніх засобів у сучасному англійському романі ведеться інтертекстуальний діалог з вікторіанської літературою, а також визначити характер даного межтекстового діалогу.
