Abstract:
Вірджинія Вулф – письменниця, що працювала в 20-ті та 30-ті роки ХХ століття, і її головні романи «Місіс Делловей» (1925), «На маяк» (1927), «Орландо» (1928) і «Хвилі» (1931) зіграли важливу роль в історії англійської модерністської прози. Усі ці книги, кожна на свій лад, зачіпають і досліджують подібні проблеми: проблему переваги етичного, проблему сприйняття і проблему емоційних станів, коли психічне та естетичне переплетені вже тому, що саме сучасне життя, життя без Бога, будується як твір мистецтва, і таємниця реальності захована від дозвільного погляду. Романи Вулф були покликані стати тому доказом. Вони – краще, що вийшло з-під її пера, але на той час, коли письменниця за них прийнялася, вона вже давно була автором з цілком усталеною репутацією. Кар’єра Вулф, так само як її «літературні редакції» і ставлення до сучасної, тобто модерністської, прози – усе це, за великим рахунком, сформувалося задовго до початку Першої світової війни. Вона обрала той же шлях, що і батько, Леслі Стівен, – ставши дуже впливовим критиком кінця ХІХ століття. Метою магістерської роботи є аналіз художньої структури творчості Вірджинії Вулф, зокрема, роману «Місіс Делловей», її ідейно-естетичних компонентів з огляду на філософські, естетичні пошуки письменниці, які мають неабияке значення для розуміння її художнього світу.
