Abstract:
Тенденції розвитку культурного та суспільного життя зумовлюють постійне оновлення мистецької спадщини, у тому числі літературної. Сучасні українські письменники, прагнучи не втрачати позицій серед розмаїття літературних творів, все частіше вдаються до творчих експериментів та шукають чим зацікавити читача. Безперечно, пошук нових літературних форм і засобів вираження думки є виправданим, але часто такі шукання нівелюють першопочаткове призначення літературного твору – приносити естетичне задоволення. Чимало читачів, маючи величезний вибір сучасних творів, продовжують звертатися до надбань минулих десятиліть. Особливо це стосується лірики. Наприклад, лірична творчість Галини Тарасюк – української поетеси, прозаїка, критика, перекладача – і досі знаходить відгомін в українських серцях. Її поезія відображає естетику сімдесятництва, а тому відзначається тверезістю бачення історичних процесів та стоїцизмом, самозосередженістю – відсутністю ілюзій, самозаглибленням, релігійними шуканнями, екзистенціалізмом та, разом з тим, тяжінням до найсучасніших художніх форм. Метою роботи є дослідження ідейно-тематичних, жанрових та мовних особливостей лірики Галини Тарасюк.
