Abstract:
Однією з важливих проблем українського мовознавства є вивчення діалектної фразеології, формування та з’ясування її складу, походження. Діалектна фразеологія більшою мірою порівняно з іншими структурними рівнями зберігає інформацію про традиційну духовну й матеріальну культуру народу. Тому повнота інформації про фразеологію забезпечує об’єктивне визначення не тільки особливостей українських діалектів, а й ментальності, культури діалектоносіїв. Відтак у сучасній лінгвістиці утвердилася думка про те, що фразеологічна система – це відображення культурно-національної специфіки народу, а ФО – джерело не лише мовної, але й культурної інформації взагалі. Збирання діалектної фразеології, її систематизація, опис у різних аспектах, уведення в інформаційний простір є першочерговим завданням українських фразеологів. У працях етнолінгвістів дослідження обрядової лексики та фразеології ґрунтуються на характеристиці обрядової реальності, на структурному аналізі обряду. Розглядаючи лексику й фразеологію обрядів, необхідно подавати структуру цих обрядів, їхню інваріантну модель та особливості реалізації в різних регіонах. Тому актуальність обраної теми дослідження вбачаємо в потребі виявлення етнокультурної семантики фразеологічних одиниць на основі ґрунтовного вивчення календарних обрядів, зокрема просторової варіативності елементів обряду, їхніх назв. Системний опис обрядової фразеології українських говірок на матеріалі різних джерел допоможе дослідити парадигматичні зв’язки обрядофразеології в зіставно-типологічному аспекті. Мета дослідження – виявити етнокультурні особливості ареальних фразеологізмів, у компонентному складі яких є назви календарних свят, з’ясувати семантичні засади їх творення.
