Аннотации:
Впродовж ХІХ ст. основою зовнішньої політики США були принципи, проголошені в 1823 р. президентом Джеймсом Монро і відомі під назвою «доктрини Монро». Ключовими положеннями цієї доктрини було провідне місце Сполучених Штатів у своїй півкулі та відокремлення власної політичної традиції від європейської. Проте межа ХІХ – ХХ ст. в історії Сполучених Штатів Америки стала часом масштабного економічного, військового та, як наслідок, політичного посилення. США приєдналися до «клубу великих держав», заявивши про себе як надпотужну силу, що не лишається осторонь складних міжнародних процесів у тогочасному світі. Подібні зрушення засвідчили відхід Сполучених Штатів від політики ізоляціонізму в міжнародних відносинах. Нові політичні реалії стали викликом для доктрини Монро, яка збагатилася низкою поправок та нових прочитань. Метою дослідження є всебічний аналіз латиноамериканського напрямку зовнішньої політики США у 1823 – 1917 рр. Об’єктом дослідження є зовнішня політика США в Латинській Америці у 1823 – 1917 рр. в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Предмет дослідження – латиноамериканський напрямок політики США у 1823 – 1917 рр.
