Abstract:
Френсіс Скотт Фіцджеральд належить до числа найбільш видатних американських письменників ХХ століття. Він увійшов до когорти письменників епохи «втраченого покоління», що було зумовлено крахом духовних ідеалів та ілюзій, на зміну яким прийшли розчарування і спустошеність. Твори представників цієї епохи були досить різноманітні, тому їх слід розглядати не як єдиний літературний напрям, а лише як певну єдність умонастрою. Фіцджеральд одним із перших у літературі США втілив у художніх творах трагічні суперечності «джазового століття». У житті і творчості письменника глибокий слід залишила Перша світова війна. Його роман «Великий Гетсбі» став одним з найвищих досягнень американської літератури ХХ століття. В ньому найяскравіше виявились дві властивості таланту Фіцджеральда – пафос, емоційна напруженість романтика і гострий, навіть сатиричний погляд реаліста. Письменник розвінчує «американську мрію» – один з найпоширеніших на той час буржуазних соціально-етичних міфів, за яким навіть простий хлопчик може досягти суспільних вершин завдяки чесності і працьовитості. Роман привертає увагу читачів описом розкішного життя, яке було і залишається мрією молодого покоління. На матеріалі творів Фіцджеральда робиться спроба визначення концепції особистості в американського письменника, а також розгляд конкретних методів художнього вираження його морального ідеалу. Крім того, у запропонованій роботі значна увага приділяється специфіці психологічної майстерності та уточненню творчого кредо Фіцджеральда, письменника-реаліста, пильного до принципів багатогранного і об'ємного зображення людини і явищ життя.
