Abstract:
Маргарет Елінор Етвуд (1939 р.н.) – видатна канадська письменниця, поет, прозаїк, літературний критик, громадський діяч. Вона є авторкою майже 20 романів і численних збірок оповідань, поезій та есе. Романну прозу письменниці найбільш повно було досліджено з точки зору феміністичної критики, оскільки й сама М. Етвуд позиціонує себе як феміністка. Важливий напрямок студіювання творчості М. Етвуд – феміністичний – пов’язаний із центральною проблемою всієї її творчості, яку визначають як місце жінки в історичному поступі людства й у сучасному світі. Це визначає пріоритетний інтерес дослідників до проблематики її творчості і відносно меншу увагу до поетики її романів, зокрема до їх наративної організації. Мета роботи – виявити основоположні принципи організації оповіді в романах М. Етвуд кінця ХХ – початку ХХІ ст. (романи «Оповідь служниці», «Сліпий убивця», «Пенелопіада») і з’ясувати ефективність їх творчого застосування в різних аспектах ідейно-смислового наповнення творів.
