Abstract:
Джон Максвелл Кутсі (1940 р. н., Кейптаун, ПАР; інші варіанти написання прізвища – Кутзее, Кутзеє) – англомовний письменник (жив раніше у ПАР, з 2006 р. громадянин Австралії), лауреат Нобелівської премії 2003 року в галузі літератури, володар двох Букерівських премій (за роман «Життя та часи Міхаеля К.» у1983 р. і за роман «Безчестя» у 1999 р.) та призер не лише найбільшої південноафриканської нагороди Central News Agency Literary Award, а й багатьох інших. Про вагомість творчого доробку Дж. М. Кутсі та його сучасне визнання свідчить безліч престижних нагород у царині літератури, а також робота дослідницького Центру Гаррі Ренсома при Техаському університеті США (Harry Ransom Center), у якому провідним спеціалістом з творчості Дж. М. Кутсі є Д. Аттвелл. Художній доробок Дж. М. Кутсі нараховує тринадцять романів. Дискусійними проблемами вивчення творчості Дж. М. Кутсі є періодизація та жанрове визначення майже кожного з романів автора. Мало не всі твори письменника вписуються в постколоніальний дискурс, однак виокремлюються три романи – «Фо» (1986), «Володар Петербурга» (1994), «Елізабет Костелло» (2003), у яких теми расової нерівності, насилля, жорстокості й людського приниження усуваються на другий план, натомість актуалізуються проблеми творчості, нюансів творчого акту й виникнення художнього тексту, співвідношення реальності й художньої вигадки, що є основними темами роману про митця. Слід зазначити, що поетика цих творів, на жаль, вивчалась не надто детально, хоча деякі дослідники фіксують наявність постмодерністських прийомів (інтертекстуальність, метапрозаїчність) і звертають увагу на зображення творчого процесу в романах, однак не виводять на перший план художньо-естетичні проблеми. Мета роботи – осмислити специфіку художньо-естетичної проблематики у творчості Дж. М. Кутсі та особливості її поетико-стильового втілення.
