Abstract:
За часів переселення народів назви річок запозичувалися племенами, які приходили на нове місце проживання. «Гідроніми відносяться до самої консервативної групи власних імен», констатує В. Шмідт, причому цей «догмат віри необхідно мати на увазі при дослідженні інших типів імен» [61]. Оніми підпадають під вплив моди, вони можуть змінюватися внаслідок соціальних та історичних трансформацій. Ці винятки із загального правила ономастики роблять гідронімію виключно цікавою для історика, лінгвіста і географа, оскільки дозволяють зазирнути в те далеке минуле, про яке письмові джерела мовчать. Вони дають досліднику найцінніші відомості про етнічні взаємини. Активізація розвитку ономастики як наукової галузі, посилений інтерес до дослідження сучасних й історичних власних назв та вивчення загальнотеоретичних питань цієї науки – явище не випадкове, а продиктоване насамперед науковими і практичними потребами людства, що і зумовлює актуальність цієї магістерської роботи. Дослідження слугує для кращого усвідомлення походження гідронімів у діахронічному аспекті німецької мови. Мета і завдання дослідження. Мета дипломної роботи магістра – виявити і проаналізувати особливості виникнення та функціонування гідронімів у німецькій мові, особливості етимології власних назв у германських мовах.
