Аннотации:
Останнє десятиріччя низка найвпливовіших у світі військових сил і коаліцій, в тому числі Організація Північноатлантичного договору (НАТО) все частіше почали звертати увагу та намагаються протидіяти так званим «гібридним загрозам». Спричинено це тим, що на зміну територіальному виміру війни з’являється багатовимірний та багаторівневий комплекс воєнних і невоєнних дій, спрямованих на одночасне досягнення різноманітних цілей. Анексія Криму та збройний конфлікт на Сході України спричини входження у вітчизняний лексикон нового поняття, яке останнім часом перетворилося на загальновживане – «гібридна війна». Ефективність і обсяг невійськових інструментів, що використовувались в Криму стали основною причиною, чому концепція «гібридної війни» стала настільки відомою саме після цього конфлікту. Отже сучасна гібридна загроза вимагає теоретико-методологічного осмислення сутності гібридної війни та вивчення світового досвіду протистоянні гібридній небезпеці. Останні військові дії в Україні та Близькому Сході свідчать про необхідність дослідження не лише військових питань, а й політичних, соціокультурних, техніко-економічних та геополітичних явищ новітнього військового конфлікту. Метою роботи є характеристика особливостей гібридної війни в контексті нової політики Російської Федерації відносно країн пострадянського простору.
