Abstract:
Система освіти в Україні на сучасному етапі розвитку зазнає суттєвих змін: відбувається процес її реформування в умовах гострої економічної кризи, швидкої зміни пануючого раніше типу світогляду, політичних та економічних структур, розбудови незалежної держави й відродження національної культури. Внаслідок цього перед педагогічною наукою постають важливі питання, суть яких зводиться до того, які філософсько-світоглядні ідеї потрібно узяти за основу загальнотеоретичних засад розбудови національної школи, як трансформувати ці ідеї щодо специфіки України, і в який спосіб впровадити їх в усі галузі педагогічної діяльності. Відповіді на ці запитання набувають актуальності під час організації вивчення курсу історії у школі та в процесі формування системи наукових історичних знань в учнів, адже освіта покликана допомагати особистості здобути системні наукові знання на відміну від сформованих спонтанно життєвих навичок. Відтак, освіта повинна вести людину від знання (поняття про те, чим є той чи інший предмет або явище) до пізнання (поняття про сутність, природу походження та місце предмета або явища в системі світу, фактори, процеси та тенденції їхнього розвитку). Метою магістерської роботи є висвітлення найбільш ефективних методик використання історичних понять під час засвоєння історичного матеріалу, аналіз і розробка технологій організації групової творчої справи на уроках історії.
