Abstract:
Актуальність вивчення процесів, що відбувалися в українській історії у дореволюційний період, пов’язана з особливостями соціального розвитку і політичними реаліями сьогодення, коли переосмислюється історичний досвід, набутий під час перебування українських земель під владою інших держав. ХІХ ст. в українській історії було часом формування й поширення на українських теренах централізованого імперського управління. Модернізація і раціоналізація управлінських структур в Російській імперії спричинялася до неухильного, поетапного і поступового одержавлення найважливіших напрямів соціально-економічного й культурного життя національно-етнічних регіонів імперії. Дослідження досвіду державного управління викликало й продовжує викликати особливий інтерес науковців та практиків. Це потрібно для створення ефективної системи державної влади, вдосконалення діяльності органів влади на місцях. Метою дослідження є всебічне висвітлення інституту генерал-губернатора в Україні у ХІХ – на початку ХХ ст., причин його введення, суті, правового становища, співвідношення з інститутом генерал-губернатора в Російській імперії.
