Аннотации:
Завершення чергової хвилі демократизації, що припало на кінець 1990-х – початок 2000-х рр., позначилось суттєвими змінами в суспільно-політичному житті Латинської Америки. Демократизація в регіоні привела до влади в більшості країн регіону ліберально-консервативні режими, що залишались ідеологічними монополістами до кінця 1990-х. Однак, політика першого післяавторитарного покоління, перестала задовольняти громадян латиноамериканських держав. Розчарування в політиці «правих», відсутність серед традиційних політичних партій конкурентної альтернативи існуючим урядам, виразилися в підтримці населенням різних опозиційних партій і громадських рухів. Починаючи з 1998 р, який був позначений приходом до влади у Венесуелі соціаліста-популіста Уго Чавеса, «ліві» сили добилися великого електорального успіху. Незадоволеність величезних мас населення політикою ліберально-консервативних урядів, особливо її економічною та соціальною складовими, вилилася в підтримку «лівих». Дане явище змінило не тільки розстановку політичних сил в регіоні, але також вплинуло як на внутрішні, так і зовнішні політичні процеси в регіоні. Мета дослідження полягає у визначенні впливу «лівого повороту» на сучасні політичні процеси в Латинській Америці.
