Аннотации:
У наш час життєво важливим для майбутнього утвердження України як сучасної європейської держави, є реформування аграрного сектора економіки, де набрала актуальності проведення радикальних, революційних перетворень, насамперед, на часі зміна форм власності у вітчизняному сільському господарстві. Цей процес відбувається на фоні гострої дискусії в суспільстві стосовно питання чи повинна бути земля у державній, чи у приватній власності. За таких обставин зростає роль досліджень, в яких досліджується український та зарубіжний досвід пошуку шляхів виходу із аграрної кризи, зокрема, у політичний період українського національного відродження (1890-ті -1917 pp.). Це дає можливість прослідкувати в історичній ретроспективі та визначити знаний українському національному характеру форми земельних відносин і виробити найбільш реальну й адекватну політичну лінію в розвитку вітчизняного сільського господарства як основу української держави. Аграрне питання було одним з основних у революції 1905-1907 pp. та у національно-демократичній революції 1917-1920 pp. Тому успіхи чи невдачі визвольної боротьби були безпосередньо зумовлені тією підтримкою, яку національні політичні сили отримували саме від селянства. У зв'язку з цим актуальним є з'ясування питань наскільки розробленими були аграрні програми українських політичних партій на різних етапах визвольної боротьби і наскільки національна політична еліта була готовою до відповіді щодо вирішення аграрного питання. Між тим, ці процеси, на нашу думку, не знайшли належного висвітлення в працях істориків. Мета роботи полягає у тому, щоб на основі комплексного і об'єктивного аналізу джерел (партійних періодичних видань) дослідити розробку аграрного питання у Наддніпрянській Україні в політичний період українського національного відродження.
