Abstract:
Літо та осінь 1655 р. – це незначний в часовому вимірі відрізок Української національної революції, який в той же час характеризується подіями, що з часом стали більш масштабнішими і які в значній мірі виявилися лакмусовим папірцем того, що відбувалося на теренах молодої української держави. Адже саме в цей час держава під керівництвом Богдана Хмельницького, незважаючи на укладений договір про протекцію з Москвою, продовжувала стікати кров’ю у боротьбі за незалежність. Саме в ці роки перед повсталим народом стояла дилема: чи вдасться відродити повноцінну українську державу після сотень років бездержав’я, чи доведеться загинути з шаблею в руці? Це питання турбувало і Богдана Хмельницького. Подібна проблема існувала і перед керівництвом та елітою Речі Посполитої. Польська владна верхівка розуміла, що втрата українських територій матиме незворотні наслідки для Речі Посполитої. Зважаючи на розкол серед шляхти, слабкість центальної державної влади, агресію Москви та Швеції, які окупували значні простори королівства, виникала ситуація, за якої Корона Польська могла загинути. Саме тому, поляки, активно діючи на внутрішньому та зовнішньому фронтах, опиралися наступові української армії восени 1655 р., очікуючи на допомогу Кримського ханства та намагалися домовитися з Карлом Х Густавом про розрив його коаліції з Україною. Мета дослідження полягає в з’ясуванні причин, ходу та наслідків воєнної кампанії 1655 р. України проти Речі Посполитої.
