Теоретичні основи використання індивідуального підходу в роботі з дітьми дошкільного віку

Abstract

Індивідуальний підхід, як відомо, є важливим принципом педагогіки, згідно з яким у навчально-виховній роботі з колективом дітей досягається вплив на кожного, враховується множинність її різноманітність характеристик кожної конкретної дитини – статевих особливостей, темпераменту, характеру, здібностей тощо. Індивідуальний підхід є запорукою ефективності педагогічного процесу, базується на тому, що будь-який освітній вплив заломлюється крізь призму індивідуальних особливостей конкретної дитини. Отже, реалізувати індивідуальний підхід означає брати до уваги індивідуальну своєрідність, неповторність кожної окремої дитини як особистості. Це підхід дорослого до дитини та її особливої сутності. В педагогічній науці процес процес реалізації індивідуального підходу в роботі з дітьми дошкільного віку залишається недостатньо вивченим. Аналіз сучасної практики дошкільної освіти засвідчив, що принцип індивідуального підходу не завжди є пріоритетним у роботі більшості педагогів. Частково це пояснюється відсутністю умов його реалізації (велика наповнюваність груп, фронтальні форми роботи), частково – непідготовленістю вихователів. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні змісту, форм і методів використання індивідуального підходу в роботі з дітьми дошкільного віку (у визначенні дидактичних умов, що забезпечують індивідуалізований розвиток дітей дошкільного віку, побудова їх освітньої діяльності з максимальним урахуванням індивідуальних особливостей).