Педагогічні умови виховання духовності засобами родинної педагогіки

Abstract

Відродження традицій українського родинного виховання як духовно-морального джерела становлення особистості, ефективного засобу формування національної свідомості, принципів духовності, утвердження норм і цінностей української ментальності зумовлена кардинальною зміною соціально-моральних орієнтирів нашого суспільства: від пропагування ідеї заперечення сім’ї, знецінення чеснот сім’ї і її виховних традицій до утвердження пріоритету родини як основного й найавторитетнішого вихователя підростаючих поколінь. Дошкільне дитинство це сприятливий період для розвитку особистості дитини. Надзвичайна пластичність психіки, велика емоційна чутливість сприяють розвитку моральних почуттів, роблять дошкільний вік найголовнішим періодом життя людини для формування моральних основ. Як зазначає Л.Н. Проколієнко своєчасне моральне виховання дітей необхідне для оздоровлення суспільства. Тому проблема духовно-морального виховання особистості дитини старшого дошкільного віку є досить актуальною та має незаперечне практичне значення. Водночас, формуванню духовних потреб як основи морального виховання дітей дошкільного віку в наукових дослідженнях приділяється недостатньо уваги, що спонукає до більш глибокого вивчення означеної проблеми. Важливе місце у змісті національного виховання посідає формування духовно-моральних цінностей молодого покоління, тобто, набуття ним знань, суспільного досвіду, осягнення суті явищ і фактів об’єктивної дійсності та свого місця в суспільному часовому просторі, усвідомлення сенсу людського буття. Мета роботи: теоретично обґрунтувати та експериментально дослідити рівні морально-духовної вихованості дітей дошкільного віку.