Наступність розвитку зв’язного мовлення молодших школярів у мовленнєво-ігровій діяльності

Abstract

Мова є одним з найважливіших предметів у системі навчально-виховного процесу. Її особливе місце серед інших предметів визначається тим, що саме від знань, умінь, навичок з мови залежать успіхи школярів в оволодінні знаннями з усіх інших предметів, зростання їх загального культурного рівня. Місце і роль ігрової технології в навчальному процесі, сполучення елементів гри та навчання багато в чому залежать від розуміння вчителем функцій педагогічних ігор. Гра – це школа професійного та сімейного життя, школа людських відносин. Але від звичайної школи вона відрізняється тим, що людина, навчаючись у ході гри, і не підозрює про те, що чомусь учиться. У звичайній школі неважко вказати джерело знань. Це вчитель – особа навчальна. Процес навчання може вестися у формі монологу (учитель пояснює, учень слухає) і у формі діалогу (або учень ставить запитання вчителеві, якщо він чогось не зрозумів й у стані своє розуміння зафіксувати, або вчитель опитує учнів з метою контролю). У грі немає джерела знань, що пізнається легко, немає учнів. Процес навчання розвивається мовою дій, учаться й учать усі учасники гри в результаті активних контактів один з одним. Ігрове навчання ненав’язливе. Гра здебільшого добровільна й бажана. Мета роботи – описати методику створення ігрових ситуацій на уроках рідної мови в початкових класах, описати мовні ігри та їх роль у формуванні та розвитку мовлення молодших школярів.