Аннотации:
Перша світова війна, або як її називають у західній історіографії – Велика війна, призвела до розпаду чотирьох імперій та цілої низки революцій, сприяла виникненню нових держав, зав’язала нові регіональні конфлікти та війни. Саме в роки Першої світової війни розпочалися Українські визвольні змагання 1917–1920 рр. Доцентрові та відцентрові тенденції в Україні знайшли тоді втілення в різних рухах: українському, більшовицькому, «білому» та ін. Головними чинниками, що вирішили в цей період долю української державності, стали зовнішні втручання. Вирішальне значення мав російський фактор у вигляді більшовицького «експорту революції» і протилежного йому контрреволюційного «білого руху». Іншим антагоністом – ворогом незалежності України виступав рух за відродження Польщі. Важливе значення мала позиція країн Антанти, які активно підтримували «білих» та поляків. На початку 1918 р. Антанта де-факто визнала Центральну Раду, але головною причиною цього було намагання об’єднати сили УНР і білих у протистоянні більшовизму. Така політика військово-політичного керівництва Антанти повною мірою проявилася після закінчення Першої світової війни у 1918–1920 рр. Мета і завдання дослідження визначені з урахуванням актуальності наукової проблеми та стану її вивчення. Мета полягає в показі участі країн Антанти в подіях Української національної революції на Півдні України.
