Abstract:
Німеччина як самостійна феодальна держава утворилась на території східних франків після розпаду Франкської імперії. Ця територія включала п’ять основних племінних герцогств – Саксонію, Франконію, Швабію ( Аллеманію), Баварію та відвойовану у Франції Лотарингію, а також сусідські французькі, італійські та слов’янські землі – Бургундію, міста північної Італії, Богемію, Австрію та інші. Науковий інтерес до вивчення порушеної в роботі теми зумовлена тим фактом, що Священна Римська імперія німецької нації була специфічним та особливим державним організмом, оскільки протягом тривалого свого існування залишалася ієрархічним державним утворенням феодального типу. Вона довго не набувала характеру національної держави, як Англія чи Франція, не досягла високого ступеня централізації системи управління. Імперія не була ні федерацією, ні конфедерацією в сучасному розумінні, а поєднувала елементи цих форм державного устрою. Суб’єктний склад імперії відрізнявся крайнім різноманіттям: напівнезалежні великі курфюрства і герцогства, князівства і графства, вільні міста, невеликі абатства і дрібні володіння імперських лицарів – всі вони були повноцінними суб’єктами імперії, що володіли різним ступенем правоздатності. Влада імператора ніколи не була абсолютною, а розділялася з аристократією країни. Мета дослідження полягає в тому, щоб з’ясувати та висвітлити особливості політичного розвитку Священної Римської імперії німецької нації у названий період часу.
