Abstract:
Українці, які були поділені між двома імперіями – Російською та Австро-Угорською, утворювали одну з найбільш чисельних етнічних груп у Європі, що не мала своєї державності. Політика російського уряду, започаткована ще з часів приєднання України до Росії, була направлена на поступове згладжування національних відмінностей між російським та українським народами. Останній поступово втрачав свій автономний устрій і з часом вже не сприймався російським суспільством як окрема нація. Поразка Росії у війні з Японією розвінчала міф про могутність царизму. Початок першої російської революції викликав піднесення українського національного руху. Вимоги його представників загалом зводилися до зрівняння усіх національностей у правах, освіта на рідній мові та вирішення особливо болючого для українських селян аграрного питання. Метою дослідження є узагальнення з наукової точки зору діяльності українських представників щодо постановки українського національного питання у Державній Думі першого та другого скликань.
