Аннотации:
Однією з найважливіших складових демократії є право націй на самовизначення. Ще в 1917 р. більшовицький уряд декларував це право за усіма націями, але механізм реалізації цього права за всі роки радянської влади так і не був вироблений. Відтак, саме драматичні колізії розпаду СРСР і загострення міжнаціональних відносин практично у всьому пострадянському просторі диктують необхідність вивчення і переосмислення досвіду національно-політичних процесів періодів “застою” і “перебудови”. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі вивчення джерел і наукової літератури комплексно розкрити сутність і специфіку національної політики СРСР упродовж 1965 – 1991 рр.
