У статті досліджується проблема поетичної насиченості чеховського прозаїчного слова, яка «руйнує» видиму пошлість повсякденного буття персонажа й сполучається з моральним катарсисом, визначеним християнським культурним контекстом.
The article explores the problem of saturation Chekhov’s prosaic text by poetic meaning which «destroys»banality of everyday life and combined with moral catharsis defined Christian cultural context.