Abstract:
У результаті теоретичного дослідження cхарактеризовано основні психологічні чинники подолання посттравматичного стресового розладу (саногенне мислення, копінг-поведінка, національно-культурна ідентичність, резилієнс особистості). Показано, що національно-культурна ідентичність особистості є одним з важливих чинників подолання посттравматичного стресового розладу, а тому її необхідно посилювати у процесі психологічної допомоги. Посилення національно-культурної ідентичності в осіб з посттравматичним стресовим розладом передбачає актуалізацію образу рідної природи в єдності когнітивних (знання про особливості світу флори і фауни, географію, історію) та емоційно-смислових складових. Використання образу рідної природи дозволяє викликати у реципієнта органічну єдність естетичних (милування неповторною красою української природи, її відображенням у витворах мистецтва) та патріотичних почуттів (гордість за країну, переживання її унікальності, яку необхідно зберегти), що слугує джерелом самозміни особистості, посилення її здатності до резилієнсу, зміцнення і гармонізації внутрішнього ресурсу для виходу з посттравматичних станів. Робота з образом рідної природи звертає реципієнтів до засвоєння українського народного архетипу, що, у свою чергу, дає їм відчуття соціальної причетності та послаблює відчуження й дезадаптованість, дозволяючи долати посттравматичний стресовий розлад. Актуалізація образу рідної природи відбувається на матеріалі української літератури, живопису, роботи з природним матеріалом у формі індивідуальних і групових занять культурно-пізнавального змісту. Представлено приклади використання поетичних творів Олександра Олеся, живописних робіт Катерини Білокур, занять з флористики з метою актуалізації образу рідної природи у роботі з подолання посттравматичного стресового розладу.
