Abstract:
Актуальність дослідження тропів у сучасному мовознавстві підтверджується тим, що ця проблема знайшла відображення у низці досліджень метафори М. Блека, Дж. Лакоффа, М. Джонсона, Д. Дэвидсона, Дж. Сьорля, М. Тернера та ін. Попри значний доробок різноаспектних розвідок із теорії метафори актуальність теми вбачаємо в тому, що дослідження метафори на матеріалі романів Люко Дашвар – призера поважних літературних конкурсів – проводиться вперше. Актуальність дослідженням метафори надає універсальний механізм метафоричного смислоутворення і функціонування, в якому виявляються характерні риси, способи пізнання світу, себе в цьому світі, взаємодію мови, свідомості і культури. Саме в метафорі виявляється системна лінгвокреативна здібність концептуалізувати дійсність, дану у відчуттях, та універсальний характер концептуалізації національно-специфічних рис. Мета роботи – виявити основні типи метафоричних перенесень на позначення душевного та фізичного станів людини в романі Люко Дашвар «Мати все», трилогії «Биті є» та роману «Село не люди. Добити свідка» як засобів вираження експресивності, з'ясувати їхні формально-граматичні особливості. Об'єкт дослідження – метафори у сучасній українській літературній мові. Предметом дослідження обрано метафоричні перенесення на позначення душевного та фізичного станів людини в романах. Матеріалом дослідження слугував художній дискурс української авторки Люко Дашвар, з якого були дібрані приклади експресем.
