Аннотации:
Актуальність теми дослідження зумовлена потребою ґрунтовних досліджень, присвячених студіюванню художньої мови українських прозаїків Марії Матіос та Галини Тарасюк, недостатнім розробленням в українському мовознавстві питань, пов’язаних із вивченням індивідуально-авторського слововживання, посиленням в україністиці інтересу до діалектної (ареальної) лексики та фразеології української мови, а також подальшим опрацюванням питань діалектології, яка є важливим складником мовної картини світу. Саме діалектна лексика найкраще відтворює суспільний досвід, звичаї, обряди, особливості менталітету мовців, які проживають на тій чи тійтериторії. На матеріалі творів Марії Матіос (“Солодка Даруся”, «Майже ніколи не навпаки», «Москалиця») та Галини Тарасюк (маленькі романи і новели зі збірки «Янгол з України», роман «Цінь. Хуань. Гонь») будемо досліджувати діалектну лексику як стилетворчий і образотворчий фактор тексту. Дослідження дасть можливість говорити про важливі ознаки індивідуальної манери письма літераторок, відкриє ще один ракурс аналізу художніх образів – мовний – у творчості Марії Матіос та Галини Тарасюк, збагатить сучасні лінгвістичні дослідження новою інформацією про стилістичне значення діалектної лексики у семантичному просторі художнього тексту.
