Аннотации:
Українське селянство було й залишається одним із пріоритетних лейтмотивів наукового диспуту вітчизняних вчених-істориків. З проголошенням державної незалежності України склалися якісно нові умови поступу української історичної науки. Негація постулатів марксистсько-ленінської парадигми, впровадження модерних теоретико-методологічних засад, безперешкодний доступ до архівосховищ – відкрили небачені перспективи перед сучасними дослідниками, що з великим ентузіазмом взялися до студіювання раніше табуйованих і заангажованих радянською історіографією сюжетів. Мета роботи – спираючись на комплекс архівних документів та вагомий історіографічний доробок декількох генерацій дослідників, з’ясувати місце і роль національних соціал-демократичних партій/організацій у залученні селянської верстви до боротьби за покращення власного соціально-економічного становища шляхом розповсюдження агітаційно-пропагандистських матеріалів у селянському середовищі.
