Аннотации:
У сучасному мистецтвознавчому дискурсі дедалі більшої ваги набуває проблема збереження культурної ідентичності та історичної пам’яті в умовах глобалізації. Мистецтво, і живопис зокрема, виступає не лише засобом естетичної насолоди, а й інструментом фіксації часу, ментальності та побуту епохи. Серед розмаїття жанрів саме натюрморт володіє унікальною здатністю трансформувати буденне у вічне, перетворюючи звичні предмети вжитку на носіїв глибоких символічних кодів. Мета роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні та практичному розкритті специфіки натюрморту циклу «Пори року» як форми «візуальної поезії», що виступає інструментом фіксації і трансляції культурної пам’яті.
