Висвітлено основні складові особистого і родинного життя, науково-педагогічної, державно-управлінської і громадської діяльності Івана Огієнка у Кам’янці-Подільському в 1918-1920 рр. за джерелами особового походження, які належать цьому видатному українському діячеві і патріоту, зроблено спробу окремо проаналізувати авторські свідчення, зафіксовані у низці його мемуарно-біографічних видань, щодо багатогранної роботи на посадах ректора, міністра освіти, міністра ісповідань та головноуповноваженого уряду УНР, голови управи Кам’янець-Подільського відділу Українського товариства Червоного Хреста і на основі документального матеріалу, праць істориків дати їм окремі оцінки, а також виявити у них певні прогалини і невідповідності, які або ж не дають повної інформації, або ж іноді суперечать об’єктивній реальності, а тому мають використовуватися дослідниками із певним застереженням. У таких випадках наводяться добуті із архівних джерел, опублікованих документів і преси перевірені факти, які корегують хронологію, розширюють коло дійових осіб, пов’язаних з вирішенням поточних управлінських, виробничих та інших питань, чи представляють події у дещо іншій, відмінній від авторської інтерпретації.
This paper reports on main components of personal and family life, scientific and educational, public management and activity of Ivan Ohiienko in Kamianets-Podilskyi in 1918-1920 according to sources of personal origin, belonging to this prominent Ukrainian figure and patriot. An attempt has been made to analyse separately the author’s testimonies, recorded in a number of his memoir biographical publications, concerning the multifaceted work of the Rector, Minister of Education, Minister of Confessions and Principal Authorized of the UPR Government, the Head of the Podillia Board of the Ukrainian Red Cross, and on the basis of documentary materials, the works of historians to give them an appropriate assessment, to identify certain gaps and inconsistencies, which either do not provide complete information or sometimes contradict objective reality, and therefore should be used by researchers carefully. In such cases, archival sources, published documents and press are being brought as verified facts that correct the chronology, extend the range of actors involved in solving current managerial, production and other issues, or present events in a slightly different way from the author’s interpretation.
