У статті акцентується увага на тому, що в історичних дослідженнях останніх років дедалі більша увага приділяється вивченню минулого світової спільноти і України та Казахстану, зокрема на основі транснаціональної ідеї. Її застосування дозволяє замінити конфронтацію національних наративів їх співіснуванням і тим самим відійти від ізоляціонізму та провінційності національних історіографій. У цьому контексті зроблено спробу розкрити конкретні, документально підтверджені факти про участь у французькому Русі Опору періоду Другої світової війни жителів України та Казахстану й представників інших національностей. Зокрема, обґрунтовано тезу про те, що, крім французів, контингент борців проти гітлерівських окупантів формувався кількома шляхами: а) з колишніх емігрантів, які ще до війни оселилися і жили у Франції; б) людей, яких місцеві патріоти зуміли визволити із полону, розташованих на її території концентраційних таборів і таборів остарбайтерів для робіт на військових заводах й шахтах; в) втікачів із німецьких легіонів. Підкреслено, що французький Рух Опору почав розгортатися з перших днів Другої світової війни та окупації країни гітлерівськими військами. Його ряди росли й набирали дедалі більших сили і масштабів як за рахунок етнічних французів, так і представників багатьох інших європейських народів. Завдяки цьому в ньому нараховувалися тисячі представників України та сотні казахів, які пліч-о-пліч із ними мужньо і хоробро боролися з нацистами й тим самим вносили свій вагомий внесок у визволення Франції від окупантів і розгром гітлерівської Німеччини. Об’єднані спільною метою та тісно взаємодіючи між собою, вони організовували саботування діяльності заводів і шахт, з допомогою диверсій перешкоджали регулярному руху залізничних ешелонів із живою силою, військовою технікою, зброєю та боєприпасами, влаштовували бойові операцій щодо німецько-фашистських військових формувань, допомагали визволенню невільників із концентраційних таборів тощо
The article focuses on the fact that in historical researches of recent years more and more attention is paid to the study of the past of the world community and Ukraine and Kazakhstan, in particular based on a transnational idea. Its application can replace the confrontation of national narratives with their coexistence, and thus depart from the isolationism and provinciality of national historiography. In this context, an attempt has been made to reveal concrete, documented facts about the participation of the inhabitants of Ukraine and Kazakhstan and representatives of other nationalities in the French Resistance Movement in the Second World War. In particular, the thesis was based on the fact that, in addition to the French, the contingent of fighters against the Nazi invaders was formed in several ways: a) from former emigrants, who settled and lived in France before the war; b) the people whom the local patriots managed to release from captivity, concentration camps, labor camps, military factories and mines located on its territory; c) fugitives from the German Legions. It was emphasized that the French Resistance Movement began to unfold from the first days of the Second World War and the occupation of the country by Hitler’s troops. His ranks grew and were gaining ever greater strength and scope both at the expense of ethnic Frenchmen and representatives of many other European nations. Due to this, there were thousands of representatives of Ukraine and hundreds of Kazakhs who courageously and bravely fought with the Nazis and thus made their significant contribution to the liberation of France from the invaders and to the defeat of Hitler’s Germany. With the common goal and working closely together, they organized the sabotage of the factories and mines, prevented the regular movement of railroad trains with live power, military equipment, weapons and ammunition, arranged military operations against German fascist military formations, helped liberation slavery from concentration camps, etc.
