Abstract:
У сучасному розвитку України спостерігається значне пожвавлення заходів у галузі природоохоронної політики. Сьогодні суспільство все більше повертається до цінності природи, як незаперечного та фундаментального чинника людського життя. Для забезпечення сталого розвитку, екологічної рівноваги навколишнього природного середовища, зменшення рівня його забруднення, збереження біологічного і ландшафтного різноманіття державні та місцеві органи влади створюють природоохоронні території з різними функціями та режимами охорони, серед яких найважливіше місце займають природно-заповідні території та природно-заповідні об’єкти, що у сукупності формують природно-заповідний фонд. Територіям та об’єктам ПЗФ належить велика роль у формуванні фізичного і духовного здоров’я будь-якої нації. У країнах Європи, наприклад, Німеччині, Австрії, Швейцарії відсоток заповідних земель досягає 18,2-37,5% від їх території, тоді як в Україні він становить лише 4,5%. В Україні ПЗТ і ПЗО організовувалися без достатнього наукового еколого-економічного обґрунтування, враховувалися лише екологічні критерії, а економічна оцінка проводилася не повною мірою. Нині не існує офіційної методики економічної оцінки ПЗТ та ПЗО. Нечіткість механізму встановлення економічного виразу цінності ресурсів ПЗФ призводить до ігнорування їх значення у національній економіці. Такі проблеми обумовлюють необхідність розробки і наукового обґрунтування економічного стимулювання розвитку заповідної справи.
