Текст як джерело вивчення процесів фразеотворення

Abstract

В останні десятиріччя спостерігаємо зацікавлення українських дослідників на рівні виявлення складу, просторового поширення та особливостей варіювання ареальної фразеології. Результатом польових досліджень є окремо видані фразеологічні словники, що презентують усі три наріччя української мови, а це значно розширило емпіричну базу даних для наукового опрацювання: західнополіські записали Г.Л. Аркушин і З.С. Мацюк, середньополіські - Г.М. Доброльожа, східнослобожанські та степові - В.Д. Ужченко, Д.В. Ужченко), наддніпрянські - В.А. Чабаненко, західноволинські уклав Г.Л. Аркушин, лемківські - Н.Д. Вархол і А.О. Івченко, Г.Ф. Ступінська та Я.В. Битківська, південноволинські систематизувала Н.В. Кірілкова. Залучення матеріалів з інших говорів української мови дозволить здійснити ґрунтовний ареальний опис усієї фразеологічної системи, уточнити, підтвердити чи спростувати наявні висновки теоретико-методологічного плану.