Abstract:
Критична рецепція творів Акройда розпочиналася у рамках теорії поетики постмодернізму. У книзі «Пітер Акройд: абсурдний і заплутаний текст» Дж. Гібсон і Дж. Вулфрі за допомогою постструктуралістської реконструкції підкреслюють навмисне використання палімпсесту, пастіша, пародії, інтертекстуальної референтності в романах Акройда. Значна частина монографії присвячена дослідженню авторського стилю в романах письменника, зокрема, у романі «Процес Елізабет Крі». Автори доходять висновку, що образ Лондона виявляється надзвичайно багатогранним, адже є нічим іншим, як основою, яка звучить голосами, текстами, відгомоном самого себе. Мета магістерської дипломної роботи – дослідити жанрову своєрідність творів Пітера Акройда, проаналізувати інтертекстуальні зв'язки та розглянути концепт «світ як текст» у жанрових формаж біографії та детективу.
