Abstract:
З давніх-давен натюрморт вважається найкращою школою реалістичного живопису, де художник осягає закони колірної гармонії та пластику форм, навчається майстерності володіння технічними прийомами і творчому ставленню до натури. Вміти правдиво зобразити з натури форму й кольори предметів – це значить передати за допомогою конструкції, перспективи, колірних відношень пропорції, обсяг, матеріальність, просторове положення предметів і їх характер в цілісному мальовничому натюрморті. Ці якості реалістичного зображення предметів спрямовані на виявлення їх естетичних властивостей і краси. Вибір теми дослідження зумовлений тим, що натюрморт як жанр образотворчого мистецтва близький для сприйняття кожному, хто небайдужий до мистецтва живопису та має естетичний смак. Прийнято вважати, що натюрморт – це застиглий фрагмент життя, тому багато художників вважають, що через нього можна висловити красу, швидкоплинність, миті життя. Разом з тим, натюрморт – один з основних жанрів, з яких починають навчання художники. Метою дослідження є вивчення та аналіз характерних особливостей натюрморту в творчості художників першої половини ХХ ст. у контексті культурно-мистецьких впливів і взаємозв’язків. Важливість цього дослідження полягає в тому, що, натюрморт тісно пов’язаний з багатовіковою історією світової художньої культури. У натюрморті, як і в інших жанрах образотворчого мистецтва, встановилися свої традиції, виробилися певні канони відображення предметів та об’єктів природи.
