Аннотации:
Проблема емоцій є однією з актуальних у психологічній науці, оскільки емоції займають важливе місце у життєдіяльності людини та формуванні її духовності. Формування основ особистості є одним з основних напрямків психічного розвитку в дошкільному віці. Дитина починає усвідомлювати своє «Я», свою активність, діяльність, починає об’єктивно себе оцінювати. Утворюється супідрядність мотивів: можливість підпорядкувати свої безпосередні спонукання усвідомленим цілям. Дошкільник навчається в певних межах керувати своєю поведінкою і діяльністю, передбачити її результат і контролювати виконання. Ускладнюється емоційне життя дошкільника: збагачується зміст емоцій, формуються вищі почуття. Маленька дитина не вміє керувати емоціями. З розвитком емоційної сфери у дошкільника почуття стають більш раціональними, підпорядковуються мисленню. Але це відбувається, коли дитина засвоює норми моралі і співвідносить з ними свої вчинки. Дошкільник вчиться розуміти не тільки свої почуття, але і переживання інших людей. Дитина може співпереживати, співчувати літературному герою, розігрувати, передавати в сюжетно-рольовій грі різні емоційні стани. Розвитку емоційної сфери сприяють всі види діяльності дитини. Емоційний досвід дитини, тобто досвід її переживань, може бути як позитивним, так і негативним, що безпосередньо впливає на її самопочуття. Сучасні наукові дані свідчать, що позитивний дитячий досвід, зокрема довіра, відкритість, готовність до співпраці, є основою позитивної самореалізації майбутньої особистості. Мета дослідження полягала у виявленні психологічних особливостей формування саморегуляції емоційних станів у старшому дошкільному віці, розкритті шляхів розвитку саморегуляції емоційної сфери старшого дошкільника, у розробці програми засобів ефективного впливу на емоційний розвиток дітей старшого дошкільного віку.
