Abstract:
Екологічне та валеологічне виховання має здійснюватися з дошкільного дитинства, коли закладаються перші підвалини світогляду та практичної взаємодії з предметно-природним середовищем. Фахівець дошкільної освіти як носій екологічної культури має бути обізнаним у сучасних екологічних проблемах та ерудованим у галузі природознавства, мати розвинену потребнісно-мотиваційну сферу спілкування з природою, сповідувати еколого-гуманістичну модель виховання, мати сформоване ціннісне ставлення до власного здоров’я та здоров’я інших людей, володіти методикою екологічного та валеологічного виховання дошкільників. Показником результативності виховання еколого-валеологічної культури дітей є їхня екологічно мотивована поведінка, обумовлена екологічною доцільністю та системою морально-етичних цінностей, сформований здоровий спосіб життя дітей. Діяльність дітей у природі та еколого-валеологічна педагогічна діяльність педагога є взаємозумовленими та взаємозалежними. Умотивованість педагога, його моральна позиція, здатність до пошуку духовно-душевної близькості з природою, наявність глибинного відчуття причетності до життя на Землі в широкому смислі слова, особистісних вартостей у спілкуванні з природою, з людьми є дуже важливими складниками успішної еколого-валеологічної педагогічної діяльності. Мета дослідження полягає в теоретичній розробці та експериментальній перевірці запропонованої методичної роботи з вихователями з питань формування еколого-валеологічної поведінки старших дошкільників.
